Лора Буш

Не здивуюсь якщо ви подумали- вчора про дупу, сьогодні про Лору Буш?!
Справа в тому, що нещодавно з"явилась в продажі автобіографічна книжка колишньої першої леді США, Лори Буш, під назвою Spoken from the heart. Виявляється колишній президент і його дружина теж страждали від безпліддя і довгий час старались завагітніти. Вони навіть почали процес підготування до усиновлення дитини з сиротинця в Техасі. І в цей самий час Лора Буш почала приймати "hormone treatments". Детально про лікування нічого не пишеться, і можу тільки здогадуватись що малось на увазі під "hormone treatments" на початку 80-их. Від цього лікування вона завагітніла близнятками яких успішно виносила і народила недивлячись на важкий перехід вагітності. Я книжки не читала, але попались на очі деякі уривки і відгуки. Мені дуже сподобалось як вона описує свої роки без дітей і сум за дитиною котрої ніколи не було:

     "For some years now, the wedding invitations that had once crowded the mailbox had been replaced by shower invites and pink-or-blue-beribboned baby announcements. I bought onesies or rattles, wrapped them in yellow paper, and delivered them to friends. I had done it with a happy wistfulness, believing that someday my time, my baby, would come. George and I had hoped that I would be pregnant by the end of his congressional run. Then we hoped it would be by the time his own father announced his presidential run, then by the presidential primaries, the convention, the general election. But each milestone came and went. The calendar advanced, and there was no baby.
The English language lacks the words to mourn an absence. For the loss of a parent, grandparent, spouse, child or friend, we have all manner of words and phrases, some helpful some not. Still we are conditioned to say something, even if it is only “I’m sorry for your loss.” But for an absence, for someone who was never there at all, we are wordless to capture that particular emptiness. For those who deeply want children and are denied them, those missing babies hover like silent ephemeral shadows over their lives. Who can describe the feel of a tiny hand that is never held?"

Дуже знайоме мені те почуття котре описує, той біль...

Прочитавши цей уривок, задумалась над тим, що не дивлячись на те що сім"я Буш ковтнули того горя, за 8 років президенства він нічого для пар, що страждають безпліддям не зробив. Ніц. Ні федерального закону про покриття лікування безпліддя страховими компаніями, ні якихось кроків для фондування вивчення проблем безпліддя, ні навіть офіційного визнання безпліддя як хвороби. Я навіть провірила які закони про покриття лікування безпліддя існують в Техасі, де Буш був губернатором. Виявляється Техас є одним з штатів де ніби й є покриття але ніба й нема. Закон в Техасі змушує страхові компанії пропонувати покриття лікування безпліддя, як опцію. А роботодавці ніяк не змушені це лікування в страхових компаній купувати. Отакий абсурд. Покриття ніби з страхових компаній вимагається, а роботодавці хочуть його беруть, а хочуть не беруть для своїх працівників.
Я вже була загорілась купити книжку і прочитати, але вже мені бажання пропало. Якось так сумно і неприємно стало.