Два маленькі горошки

Вчора, в середу, ми з чоловіком їздили в велику клініку де мені зробили переніс ембріонів. Приїхавши в клініку, нам з чоловіком вручили лікарняний одяг. Так, чоловіку теж. Він був присутній при процедурі. Ми переоділись і мені вручили випити шклянку води, тому що процедура має проводитись при повному сечовому міхурі. Після цього нас завели в операційну кімнату, ту саму де мені робили забір яйцеклітин. Розказали де мені лягти, а чоловікові сісти і сказали, що за пару хвилин прийде ембріолог з нами обсудити які ембріони будуть переносити. Ембріолог прийшла з фотографіями наших ембріонів, і показала два які вона обрала для переносу. Один з ембріонів, вона сказала, є майже перфект - 7 клітин, без фрагментації, більш менш однаковий розмір всіх 7-ми бластомірів (клітин). Другий - 6 клітин, з невеликою фрагментацією. Перший і другий вона зазначила для перенесення. Третій - 5 клітин, з значною кількістю фрагментації. Ембріолог сказала, що третій будуть вирощувати до п"ятниці і якщо він продовжуватиме ділитись, його кріопрезервують. Ми зі всім погодились, вона вручила нам аркуш паперу з фотографіями і сказала, що скоро прийдуть лікарі робити процедуру. Ми з чоловіком, по черзі дивились на фотографії і посміхались. Важко вірилось, що все це справді відбувається. Скільком парам дається можливість побачити фото своїх майбутніх дітей коли вони 7, 6 і 5 клітиночок в розмірі?
Прийшли дві медсестри, два лікарі і інтерн. Нас попередньо спитали дозволу за студента-інтерна і ми погодились, щоб він був присутній при процедурі. Хто зна, може він майбутнє світило репродуктивної ендокринології? Сама процедура була безболісна і тривала приблизно 5 хвилин, більшість цього часу були підготовчі роботи. Сам переніс зайняв секунд 30-40. Все виглядає приблизно так - в шийку матки вставляється вузький катетер і вводиться на певну глибину в порожнину матки, потім через цей катетер в матку вводять ембріони разом з якоюсь рідиною, я так думаю з тою в якій вони вирощувались. Глибину введення катетеру контролюють за допомогою УЗ. Ми навіть бачили на екрані УЗ коли два маленькі горошки-ембріончики  хлюпнулися в матку. Самі ембріони звичайно дуже маленькі і їх не побачиш, але нам пояснили, що вони мають якісь бульбашки навколо себе і завдяки цьому можна бачити момент коли вони попадаються в матку. Після цього, для контролю, катетер яким вводили ембріони, через віконечко передали ембріологу, яка під міскроскопом переконалась, що ембріонів в катетері нема, тобто були успішно перенесені.
Після перенесення, мені треба було залишатись в тому ж положенні в якому робили переніс, тобто з ногами догори, 30 хвилин. На протязі яких  я слухала аудіо запис, що допомагає уявити успішну імплантацію.
Після цього нам дозволили їхати додому і наказали мені провести якнайбільше часу в лежачому положенні. Що я і зробила. За винятком поїздки на сеанс голковколювання, на яке мене завезла коліжанка. Про голковколювання напишу детальніше іншим разом.
Ще один етап успішно позаду. Тест крові на вагітність призначено 29 листопада. Залишається чекати і молитись...
Починаючи з того дня коли мені зробили забирання, чоловік щовечора робить мені укол прогестерону. Прогестерон підтримує лютеїнову фазу циклу і готує слизову оболонку матки до можливого прикріплення ембріону. Також в день забору і сьогодні мвю ще вколоти Хорионічний Гонадотропін, який також підтримує лютеїнову фазу циклу.
Вночі сталась неприємність. Я проснулась і пішла на кухню попити соку. Коли брала сік з полиці в холодильнику, зачепила і розбила ампулу з Хорионічним Гонадотропіном яку мала вколоти сьогодні. Справа в тому, що майже всі ліки, що використовуються для ЗІВ не знайдеш в звичайній аптеці. Їх треба або замовляти наперед або в спеціальних аптеках, а мені потрібно зробити укол сьогодні ввечері. З самого ранку подзвонила в малу клініку і попросила Місс В мені допомогти. Вона видзвонила аптеки в мому місті, знайшла одну що має одну ампулу потрібного лікарства, переслала їм рецепт і передзвонила мені, що кризис позаду. Я не знаю, що б я без неї робила. До речі, коли я з нею розмовляла, вона сказала, що їй дуже буо цікаво про результати мого забору і запліднення і вона спеціально дзвонила в велику клініку довідатись. Я відчула себе трохи винною, що сама не додумалась їй подзвонити, але я поняття не мала, що в неї тої інформації на компі нема.
І так, попереду 11 днів чекання...