Рік, що минає...

...дуже змінив моє життя. Приніс стільки щастя, що душа переповнюється і слів нема, щоб його описати. Та малесенька людина, моя донечка, моє сонечко принесла мені море радості і мир в душу. Попри всю втіху, я дуже невиспана і втомлена. Нема часу ні на що. Про це дуже свідчить також відсутність обіцяної історії народження тут в блозі. Але це все мине, з часом. Дуже дякую всім хто мене активно чи мовчазно підтримував в моїй дорозі до материнства. Чудо таки сталось! 

Вона нарешті тут!

Моя донечка, моє сонечко народилась 14 серпня. Дівчинка вона велика, важила 4 кг і 324 гр при народженні, довжиною 56 см. Назвали ми її Соломія Марія. Соломія, тому що нам з чоловіком дуже до вподоби це ім"я і домовились ми за нього ще в березні, після того як дізнались стать дитини. Марія в честь її бабці і прабабці. І виявилось що 14 серпня за церковним календарем день Соломії. Отже чекала доця, щоб народитись в свій день.
14 серпня була неділя і вже в вівторок в обід ми були вдома. І поринули з головою в годування, переодягання, присипання і так далі. Це все чудово і я дуже, дуже щаслива, що вона нарешті тут і я можу годинами на неї дивитись і милуватись.
Обіцяю в найближчі дні описати народження в подробицях. Наразі викладаю пару фоток малечі.

З дня на день

40 тижнів і 5 днів

Як ви вже напевно здогадались, прочитавши 40 тижнів і 5 днів та заголовок допису- дитина ще не народилась. Я з першого серпня працюю з дому, і все чекаю, чекаю, чекаю коли моє чадо вирішить, що їй час на світ білий з"явитись. Чекати важко. Фізично і морально. Хоча фізично останні два тижні легше, тому що не ходжу на роботу. Ногам моїм легше, не отікають так як раніше.
План дій наступний: якщо до понеділка пологи не почнуться самі, йду до лікаря і будемо вирішувати наступний крок. Який буде заключатись в якомусь медичному втручанні, щоб викликати пологи. Не хотілось б вдаватись до таких мір, але переношування дитини має свої недоліки.
А наразі я нетерпеливо чекаю і пробую всякі домашні методи викликання пологів. Сьогодні буду пробувати записатись на прийом до своєї голковколювачки, може вона мені допоможе.

Додаю фотки дитячої кімнати. Все готове, тільки чекаємо на ляльку нашу.

Останнє УЗ обстеження

36 тижнів і 5 днів

У вівторок були з чоловіком в лікаря. Зробили нам остання УЗ обстеження. Я була трохи розчарована, тому що обстеження тривало 2 хвилини від сили і на дуже маленькому апараті, що означає що я нічого толком не побачила. А дуже хотіла побачити личко дитинки. Але переживу, адже скоро буду на неї дивитись день і ніч. Доця повернута вниз головою, так як і потрібно. Під час обстеження чоловік попросив лікаря ще раз переконатись, що вона дівчинка. Лікар погодився, знайшов потрібні частини тіла на моніторі і з впевненістю сказав - Точно дівчинка! Від чого мій чоловік заспокоївся, тому що він все переживав, що ми всі речі для дитини купили в дівчачих кольорах.
Я добре помічаю, що їй в моєму животі стає все менше і менше місця. Вона вже не перевертається, а тільки теребить ніжками мені під ребрами. Ще 23 дні, а може й менше...

36 тижнів і 1 день

Спати не можу, тому що не можу зручно вмоститись і тому, що мій зчавлений сечовий будить мене щогодини. Перевернутись в ліжку з боку на бік - ціла процедура. Ледве хожу, таз розколюється. Живіт великий, вся велика. Ноги набрякші, що боляче на них дивитись. Мені постійно жарко, недивлячись на те, що хату кондиціонер тримає  прохолодну. Надворі спека, і я туди висовую носа тільки по великій необхідності. Одним словом, я вже дуже готова нарешті народити своє маленьке чудо і носити її на руках.
Завтра йду на прийом до лікаря, де будуть робити УЗ обстеження, щоб побачити положення дитини. Дуже надіюсь, що вона лежить так як нам треба - вниз головою і лицем до заду.
Вона, до речі, дуже часто має гикавку. Щонайменше раз в день, а то й більше. Я читала на різних форумах, що мами вважають це дуже класним відчуттям, а мене воно тривожить. Я не люблю гикати і не подобається мені коли моє малятко здригається всім тілом в животі від гикавки.
3 тижні і 6 днів до очікуваного дня, а може й швидше. І моє життя зміниться назавжди.

Моя подушка

От таку подушку я собі придбала десь на 4 місяці вагітності. Дуже допомагає зняти навантаження зі спини і тазу, і дуже зручно підтримує живіт. Підвищення під голову допомагає запобіганню печії, до певної міри. Я спала досить непогано десь до настання 7-го місяця вагітності. З 7-го місяця і по сьогоднішниій день (кінець 8-го) спання нема майже ніякого. Встаю щогодини в туалет. А сам процес вставання з ліжка стає все більш важким, через розмір живота і його вагу. І печія вже настільки сильна, що під цю подушку доводиться підкладати ще дві подушки, щоб голова була високо, майже в сидячому положенні, тоді печія не стільки надокучає.

В чеканні

33 тижні і 5 днів

Давно не писала, і  з доброї причини - вагітність протікає спокійно, ніяких великих новин немає. Зараз відвідую лікаря кожні два тижні. Кров"яний тиск в нормі, рівень цукру в нормі, розмір дитини середній. Єдина велика скарга - мені спухають ноги, особливо під кінець робочого дня. На що тутешні лікарі кажуть - що треба терпіти, і може стати ще гірше. Отак і терплю. На роботу ходжу в шльопках.  І взагалі я всюди в них ходжу, в одній єдиній парі котра ще налазить на мої розпухші стопи.
Спати вночі стає все важче. Складно найти зручне положення і відвідувати туалет доводиться щогодини.
Дитяча кімната готова. Одяг для малятка випраний і поскладаний. Всі гойдалочки і колисочки зібрані і чекають її народження.
Мені до цього часу інколи не віриться, що це в мене буде дитина. Що все це чудо відбувається саме зі мною.  Особливо вечорами, коли є час просто спокійно слухати-відчувати як вона в мене всередині щось там завзято копошиться. Інколи коли вона випирає ручку або ніжку мені з живота, і я приставляю свою руку до того місця, то усвідомлення того що від неї до мене від сили сантиметр відстані доводить мене до щасливих сліз.
Народжувати буду в лікарні, з присутністю чоловіка і дули. Дулу вирішили взяти, щоб підказала що і як краще, і щоб допомогла мені з фізичним комфортом під час пологів. Постараюсь бути вдома під час перейм якнайдовше, щоб не бути прикутою до ліжка моніторами і крапельницями. Готуюсь на натуральні пологи, але не зарікаюсь і не стараюсь змальовувати собі в голові ідеальну картину пологів. Постійно собі нагадую, що моє тіло знає що робити.

Прошу познайомитись - моя донечка!

Дівчинка!!!

20 тижнів і 3 дні
Моє малятко - дівчинка!!! Я буду мати солодку, маленьку донечку!!! Я її вже люблю до сліз...

УЗД пройшло добре, все в дитинки виглядає в нормі. В мене теж все добре. Стать нам УЗ спеціаліст написала, на листівці, яку я принесла з собою, і заклеїла в конверті. Ввечері за вечерею чоловік витягнув листівку з конверту, а читати дав мені. Там були написані слова привітання, які я навіть не могла зразу прочитати, очі поспішно сканували листівку за словом boy чи girl. Побачивши слово girl, я притулила листівку до грудей, зробила великі очі і сказала: "Це дівчинка!" І чоловік і я були здивовані, але ніяк не розчаровані. Ми просто, як я вже писала, мали якесь таке відчуття, що буде хлопчик. Як виявилось, відчуття нас підвело, наша крихітка - дівчинка. В наступні хвилини мене охопило відчуття вини, що ми її 5 місяців хлопчиком кликали. І ще до серця прихлинуло багато ніжності до неї, а ще переживань і навіть трошки якогось суму. Важко пояснити за що сум, мабуть за жіночу долю...
Сьогодні вже разів 20 подивилась на фотки з УЗД, я просто закохана в своє мале чудо.

Рухи

19 тижнів і 3 дні
Я почала відчувати рухи малятка наприкінці 16 тижня. Спочатку я була невпевнена, що те що я відчуваю є саме дитячі рухи. Десь через тиждень переконалась, що це таки вони. Рухи бувають різні, або легеньке копання, або відчуття що дитинка в животі крутиться, або впирається в щось. Важко описати саме відчуття, але воно дуже, дуже приємне. Кожен раз коли відчуваю рухи, згадую, що ще так довго чекати до того часу коли нарешті побачу ті маленькі ножки, що мене копають. Може це прозвучить дивно, але я скучаю за ним/нею.
Сьогодні середа, а наступного вівторка в мене прийом в лікаря де будуть робити УЗ обстеження і визначати стать дитинки. Я вирішила попросити, щоб нам стать зразу не сказали, а написали на листочку паперу і поставили в конверт. Ввечері ми з чоловіком підемо в гарний ресторан на вечерю і за столом відкриємо конверт. Таким чином відсвяткуємо новину про стать і також половину вагітності. 20 тижнів!!! Важко повірити як повільно і швидко проходить час.
В загальному почуваюсь дуже добре. Ніяких скарг. Надворі нарешті потепліло і я після роботи роблю собі маленькі прогулянки на свіжому повітрі.

Update

16 тижнів і 5 днів
Позавчора була на черговому прийомі в лікаря. УЗ обстеження не робили, тільки послухали серденько дитини спеціальним прибором. Я теж чула як воно там скоренько билося. Сказав лікар, що все виглядає добре і зі мною і з дитиною. На 22 березня призначили УЗ обстеження де будуть оглядати ретельно всі частини тіла дитинки і скажуть стать, якщо захочемо знати. Ми, звичайно ж, хочемо знати. Дотепер ми якось вперто звертаємось до дитинки як до хлопчика, хоча не можу сказати, що ми вже так аж дуже хочемо хлопчика. Просто з перших днів вагітності було якесь відчуття, що це хлопчик. Незабаром переконаємось чи ми були праві так відчувати.
Я зараз себе чудово почуваю. Виснаженість і нудота щезли, енергія повернулась. Я дуже-дуже щаслива і задоволена. Весь час думаю про своє маля, уявляю, мрію, розмовляю з ним. Фігура моя гарно кругліє, пузько росте. І я, як і більшість вагітних жінок, не можу стриматись, щоб то пузько не ходити і гладити. Мені колись так цікаво було чому вагітні жінки живіт то поглажують, то просто руки на ньому тримають.  Тепер розумію. Для мене це жест захисту, пригортання, замилування.
До речі, за пузько і фігуру. Поправилась я майже на 5 з половиною кілограм. Трохи страх збирає, бо ще навіть половину вагітності не пройшла. Але стараюсь їсти якісну їжу, ніяких там чіпсів, печива і такого всякого. Дуже маю апетит на файне м"яско, напевно через потребу в протеїні. І ще, думаю, що метаболізм у вагітної жінки міняється і тому так швидко вага росте, тому що мені важко повірити, що я так багато калорій переїдаю. Але я не впевнена чи я тут права, треба пошукати якусь літерутуру в інтернеті на цю тему.
На роботі вже всі знають і часто запитують як себе почуваю. Мої асистентки в лабораторії дуже з опікою до мене зараз ставляться і стараються у всьому допомогти. Так приємно.
Зима потрохи відступає. І я з нетерпінням чекаю весни. Одна з причин - моя зимова куртка стає все тісніша і вже хочу її скинути. Ну і звичайно, тому що за весною літо і моє малятко влітку має народитися.
Отакі в мене новини. Я вагітна, щаслива, задоволена, вдячна. Всім ще раз дякую за Ваші молитви і думки за мене. Я перед Вами у великому боргу. Дай Боже щастя і здоров"я Вам і Вашим родинам.

7 см

12 тижнів і 5 днів
Наша мацьопа вже 7.1 см і на 5 днів випереджує свій вік. Показувала батькам вчора цирки поки ми на неї дивились на моніторі - скакала, махала руками і ногами, важко було зловити спокійний момент, щоб поміряти її. Все виглядає добре і ми безмежно цьому раді і щасливі. Чоловік казав, що важко повірити, що я не відчуваю того копання, що там відбувається.  Побачивши вчора як воно там собі балдіє, я трошки більше заспокоїлась і дозволила більше на надії на те, що все буде добре до себе в серце.
До речі, ми вчора підписали папір, що не хочемо ніякого тестування проходити, щоб дізнатись яка ймовірність, що дитина має якісь вроджені дефекти. Припиняти вагітність ми не збираємось в любому випадку, а переживати якби нам сказали, що шанси вищі середнього не хочемо.

День за днем

12 тижнів і 4 дні
Нудота нарешті починає відступати. Останні три-чотири дні почуваюсь набагато краще. Надіюсь що за пару днів повністю пройде. Я вважаю, що мені ще нема на що дуже жалітись, тому що інші жінки мають сильніші прояви токсикозу. Але мушу сказати, що ця постійна нудота забирала в мене всю енергію і приїхавши ввечері додому з роботи я тільки мала достатньо сили, щоб робити ніц. Я вже й почала забувати, що я можу якось інакше почуватись і почала переживати як я буду за малечою доглядати, якщо я на ніц сили не маю. Але останні пару днів енергія почала повертатись і з"явилось бажання щось робити.
Сьогодні взяла вихідний, бо маю йти до лікаря на мій перший прийом тут в місті, в клініку я вже не їжджу.  В цьому офісі є декілька лікарів і на протязі вагітності я буду на прийому принаймі один раз в кожного з них, і пологи буде приймати лікар, що буде в день пологів на чергуванні. Вчора я була там на зустрічі з медсестрою, яка задавала купу питань і дала мені купу інформаційних памфлетів. Попросила мене вирішити в яку лікарню я поїду народжувати (в місті є дві) і дати ім"я лікаря педіатра, якого вони мають закликати подивитись на дитину зразу після народження. Аж не віриться, що ми вже аж до вибору педіатра дійшли! Сьогодні мені мають робити УЗ і я вже з нетерпінням чекаю коли побачу своє маленьке чадо.
Родичів про вагітність ми повідомили на Різдво. Всі були дуже раді звичайно. Мама надавала всяких наставлянь як я маю бути обережна і вважати на себе. Але дотепер батьки ще не питались чи ми проходили якесь лікування. Думаю, що вони думають, що я завагітніла природнім шляхом. Ми не хочемо цього від них скривати і коли підійде добрий момент все їм розкажемо.
На роботі ще нічого не казала, але вже після сьогоднішнього візиту до лікаря скажу, якщо все добре. Ще пару тижнів і вже нічого й казати не треба буде, моє маленьке пузько буде говорити само за себе. Наразі ще якось роблю його непомітним, але стає все важче.
Біжу збиратись на побачення з малечою своєю. :-)