Читання

Я останнім часом живу з якимось дуже неприємним відчуттям, що я багато хочу зробити/досягнути/побачити/вивчити/пізнати і дуже мало встигаю. Наприклад, завжди маю в голові цілий список книжок які б хотіла прочитати і інколи страшно від того, що їх так багато. Я читаю зараз дуже повільно за браком часу, і мене муляє думка, що мене займе неймовірно довго все, що хочеться перечитати. І при цьому, принаймні раз на тиждень десь чую чи читаю про книжку, яка викликає зацікавлення і хотілось б і її прочитати. І виникає якась така паніка, що нічого не встигаєш, а стільки всього б хотілось зробити.
Одного дня я надибала англомовний блог в якому власник блогу дав собі слово читати 1 книжку в тиждень на протязі року. І дотримався обіцянки. 52 книжки в рік я не прочитаю, але половину з того потягну. І тут мене осінило, що треба собі поставити ціль - 26 книжок в рік, і не треба стресувати, що книжок цікавих купа, а я одна. Всерівно більше не подужаю. Краще потрішки але настирливо. Крапка, кінець переживань. Треба мати добрий план і не переживати про те, що поза межами можливостей. Поки.

Рік, що минає...

...дуже змінив моє життя. Приніс стільки щастя, що душа переповнюється і слів нема, щоб його описати. Та малесенька людина, моя донечка, моє сонечко принесла мені море радості і мир в душу. Попри всю втіху, я дуже невиспана і втомлена. Нема часу ні на що. Про це дуже свідчить також відсутність обіцяної історії народження тут в блозі. Але це все мине, з часом. Дуже дякую всім хто мене активно чи мовчазно підтримував в моїй дорозі до материнства. Чудо таки сталось! 

Вона нарешті тут!

Моя донечка, моє сонечко народилась 14 серпня. Дівчинка вона велика, важила 4 кг і 324 гр при народженні, довжиною 56 см. Назвали ми її Соломія Марія. Соломія, тому що нам з чоловіком дуже до вподоби це ім"я і домовились ми за нього ще в березні, після того як дізнались стать дитини. Марія в честь її бабці і прабабці. І виявилось що 14 серпня за церковним календарем день Соломії. Отже чекала доця, щоб народитись в свій день.
14 серпня була неділя і вже в вівторок в обід ми були вдома. І поринули з головою в годування, переодягання, присипання і так далі. Це все чудово і я дуже, дуже щаслива, що вона нарешті тут і я можу годинами на неї дивитись і милуватись.
Обіцяю в найближчі дні описати народження в подробицях. Наразі викладаю пару фоток малечі.

З дня на день

40 тижнів і 5 днів

Як ви вже напевно здогадались, прочитавши 40 тижнів і 5 днів та заголовок допису- дитина ще не народилась. Я з першого серпня працюю з дому, і все чекаю, чекаю, чекаю коли моє чадо вирішить, що їй час на світ білий з"явитись. Чекати важко. Фізично і морально. Хоча фізично останні два тижні легше, тому що не ходжу на роботу. Ногам моїм легше, не отікають так як раніше.
План дій наступний: якщо до понеділка пологи не почнуться самі, йду до лікаря і будемо вирішувати наступний крок. Який буде заключатись в якомусь медичному втручанні, щоб викликати пологи. Не хотілось б вдаватись до таких мір, але переношування дитини має свої недоліки.
А наразі я нетерпеливо чекаю і пробую всякі домашні методи викликання пологів. Сьогодні буду пробувати записатись на прийом до своєї голковколювачки, може вона мені допоможе.

Додаю фотки дитячої кімнати. Все готове, тільки чекаємо на ляльку нашу.

Останнє УЗ обстеження

36 тижнів і 5 днів

У вівторок були з чоловіком в лікаря. Зробили нам остання УЗ обстеження. Я була трохи розчарована, тому що обстеження тривало 2 хвилини від сили і на дуже маленькому апараті, що означає що я нічого толком не побачила. А дуже хотіла побачити личко дитинки. Але переживу, адже скоро буду на неї дивитись день і ніч. Доця повернута вниз головою, так як і потрібно. Під час обстеження чоловік попросив лікаря ще раз переконатись, що вона дівчинка. Лікар погодився, знайшов потрібні частини тіла на моніторі і з впевненістю сказав - Точно дівчинка! Від чого мій чоловік заспокоївся, тому що він все переживав, що ми всі речі для дитини купили в дівчачих кольорах.
Я добре помічаю, що їй в моєму животі стає все менше і менше місця. Вона вже не перевертається, а тільки теребить ніжками мені під ребрами. Ще 23 дні, а може й менше...

36 тижнів і 1 день

Спати не можу, тому що не можу зручно вмоститись і тому, що мій зчавлений сечовий будить мене щогодини. Перевернутись в ліжку з боку на бік - ціла процедура. Ледве хожу, таз розколюється. Живіт великий, вся велика. Ноги набрякші, що боляче на них дивитись. Мені постійно жарко, недивлячись на те, що хату кондиціонер тримає  прохолодну. Надворі спека, і я туди висовую носа тільки по великій необхідності. Одним словом, я вже дуже готова нарешті народити своє маленьке чудо і носити її на руках.
Завтра йду на прийом до лікаря, де будуть робити УЗ обстеження, щоб побачити положення дитини. Дуже надіюсь, що вона лежить так як нам треба - вниз головою і лицем до заду.
Вона, до речі, дуже часто має гикавку. Щонайменше раз в день, а то й більше. Я читала на різних форумах, що мами вважають це дуже класним відчуттям, а мене воно тривожить. Я не люблю гикати і не подобається мені коли моє малятко здригається всім тілом в животі від гикавки.
3 тижні і 6 днів до очікуваного дня, а може й швидше. І моє життя зміниться назавжди.

Моя подушка

От таку подушку я собі придбала десь на 4 місяці вагітності. Дуже допомагає зняти навантаження зі спини і тазу, і дуже зручно підтримує живіт. Підвищення під голову допомагає запобіганню печії, до певної міри. Я спала досить непогано десь до настання 7-го місяця вагітності. З 7-го місяця і по сьогоднішниій день (кінець 8-го) спання нема майже ніякого. Встаю щогодини в туалет. А сам процес вставання з ліжка стає все більш важким, через розмір живота і його вагу. І печія вже настільки сильна, що під цю подушку доводиться підкладати ще дві подушки, щоб голова була високо, майже в сидячому положенні, тоді печія не стільки надокучає.