В чеканні

33 тижні і 5 днів

Давно не писала, і  з доброї причини - вагітність протікає спокійно, ніяких великих новин немає. Зараз відвідую лікаря кожні два тижні. Кров"яний тиск в нормі, рівень цукру в нормі, розмір дитини середній. Єдина велика скарга - мені спухають ноги, особливо під кінець робочого дня. На що тутешні лікарі кажуть - що треба терпіти, і може стати ще гірше. Отак і терплю. На роботу ходжу в шльопках.  І взагалі я всюди в них ходжу, в одній єдиній парі котра ще налазить на мої розпухші стопи.
Спати вночі стає все важче. Складно найти зручне положення і відвідувати туалет доводиться щогодини.
Дитяча кімната готова. Одяг для малятка випраний і поскладаний. Всі гойдалочки і колисочки зібрані і чекають її народження.
Мені до цього часу інколи не віриться, що це в мене буде дитина. Що все це чудо відбувається саме зі мною.  Особливо вечорами, коли є час просто спокійно слухати-відчувати як вона в мене всередині щось там завзято копошиться. Інколи коли вона випирає ручку або ніжку мені з живота, і я приставляю свою руку до того місця, то усвідомлення того що від неї до мене від сили сантиметр відстані доводить мене до щасливих сліз.
Народжувати буду в лікарні, з присутністю чоловіка і дули. Дулу вирішили взяти, щоб підказала що і як краще, і щоб допомогла мені з фізичним комфортом під час пологів. Постараюсь бути вдома під час перейм якнайдовше, щоб не бути прикутою до ліжка моніторами і крапельницями. Готуюсь на натуральні пологи, але не зарікаюсь і не стараюсь змальовувати собі в голові ідеальну картину пологів. Постійно собі нагадую, що моє тіло знає що робити.