36 тижнів і 1 день

Спати не можу, тому що не можу зручно вмоститись і тому, що мій зчавлений сечовий будить мене щогодини. Перевернутись в ліжку з боку на бік - ціла процедура. Ледве хожу, таз розколюється. Живіт великий, вся велика. Ноги набрякші, що боляче на них дивитись. Мені постійно жарко, недивлячись на те, що хату кондиціонер тримає  прохолодну. Надворі спека, і я туди висовую носа тільки по великій необхідності. Одним словом, я вже дуже готова нарешті народити своє маленьке чудо і носити її на руках.
Завтра йду на прийом до лікаря, де будуть робити УЗ обстеження, щоб побачити положення дитини. Дуже надіюсь, що вона лежить так як нам треба - вниз головою і лицем до заду.
Вона, до речі, дуже часто має гикавку. Щонайменше раз в день, а то й більше. Я читала на різних форумах, що мами вважають це дуже класним відчуттям, а мене воно тривожить. Я не люблю гикати і не подобається мені коли моє малятко здригається всім тілом в животі від гикавки.
3 тижні і 6 днів до очікуваного дня, а може й швидше. І моє життя зміниться назавжди.

Моя подушка

От таку подушку я собі придбала десь на 4 місяці вагітності. Дуже допомагає зняти навантаження зі спини і тазу, і дуже зручно підтримує живіт. Підвищення під голову допомагає запобіганню печії, до певної міри. Я спала досить непогано десь до настання 7-го місяця вагітності. З 7-го місяця і по сьогоднішниій день (кінець 8-го) спання нема майже ніякого. Встаю щогодини в туалет. А сам процес вставання з ліжка стає все більш важким, через розмір живота і його вагу. І печія вже настільки сильна, що під цю подушку доводиться підкладати ще дві подушки, щоб голова була високо, майже в сидячому положенні, тоді печія не стільки надокучає.

В чеканні

33 тижні і 5 днів

Давно не писала, і  з доброї причини - вагітність протікає спокійно, ніяких великих новин немає. Зараз відвідую лікаря кожні два тижні. Кров"яний тиск в нормі, рівень цукру в нормі, розмір дитини середній. Єдина велика скарга - мені спухають ноги, особливо під кінець робочого дня. На що тутешні лікарі кажуть - що треба терпіти, і може стати ще гірше. Отак і терплю. На роботу ходжу в шльопках.  І взагалі я всюди в них ходжу, в одній єдиній парі котра ще налазить на мої розпухші стопи.
Спати вночі стає все важче. Складно найти зручне положення і відвідувати туалет доводиться щогодини.
Дитяча кімната готова. Одяг для малятка випраний і поскладаний. Всі гойдалочки і колисочки зібрані і чекають її народження.
Мені до цього часу інколи не віриться, що це в мене буде дитина. Що все це чудо відбувається саме зі мною.  Особливо вечорами, коли є час просто спокійно слухати-відчувати як вона в мене всередині щось там завзято копошиться. Інколи коли вона випирає ручку або ніжку мені з живота, і я приставляю свою руку до того місця, то усвідомлення того що від неї до мене від сили сантиметр відстані доводить мене до щасливих сліз.
Народжувати буду в лікарні, з присутністю чоловіка і дули. Дулу вирішили взяти, щоб підказала що і як краще, і щоб допомогла мені з фізичним комфортом під час пологів. Постараюсь бути вдома під час перейм якнайдовше, щоб не бути прикутою до ліжка моніторами і крапельницями. Готуюсь на натуральні пологи, але не зарікаюсь і не стараюсь змальовувати собі в голові ідеальну картину пологів. Постійно собі нагадую, що моє тіло знає що робити.

Прошу познайомитись - моя донечка!

Дівчинка!!!

20 тижнів і 3 дні
Моє малятко - дівчинка!!! Я буду мати солодку, маленьку донечку!!! Я її вже люблю до сліз...

УЗД пройшло добре, все в дитинки виглядає в нормі. В мене теж все добре. Стать нам УЗ спеціаліст написала, на листівці, яку я принесла з собою, і заклеїла в конверті. Ввечері за вечерею чоловік витягнув листівку з конверту, а читати дав мені. Там були написані слова привітання, які я навіть не могла зразу прочитати, очі поспішно сканували листівку за словом boy чи girl. Побачивши слово girl, я притулила листівку до грудей, зробила великі очі і сказала: "Це дівчинка!" І чоловік і я були здивовані, але ніяк не розчаровані. Ми просто, як я вже писала, мали якесь таке відчуття, що буде хлопчик. Як виявилось, відчуття нас підвело, наша крихітка - дівчинка. В наступні хвилини мене охопило відчуття вини, що ми її 5 місяців хлопчиком кликали. І ще до серця прихлинуло багато ніжності до неї, а ще переживань і навіть трошки якогось суму. Важко пояснити за що сум, мабуть за жіночу долю...
Сьогодні вже разів 20 подивилась на фотки з УЗД, я просто закохана в своє мале чудо.

Рухи

19 тижнів і 3 дні
Я почала відчувати рухи малятка наприкінці 16 тижня. Спочатку я була невпевнена, що те що я відчуваю є саме дитячі рухи. Десь через тиждень переконалась, що це таки вони. Рухи бувають різні, або легеньке копання, або відчуття що дитинка в животі крутиться, або впирається в щось. Важко описати саме відчуття, але воно дуже, дуже приємне. Кожен раз коли відчуваю рухи, згадую, що ще так довго чекати до того часу коли нарешті побачу ті маленькі ножки, що мене копають. Може це прозвучить дивно, але я скучаю за ним/нею.
Сьогодні середа, а наступного вівторка в мене прийом в лікаря де будуть робити УЗ обстеження і визначати стать дитинки. Я вирішила попросити, щоб нам стать зразу не сказали, а написали на листочку паперу і поставили в конверт. Ввечері ми з чоловіком підемо в гарний ресторан на вечерю і за столом відкриємо конверт. Таким чином відсвяткуємо новину про стать і також половину вагітності. 20 тижнів!!! Важко повірити як повільно і швидко проходить час.
В загальному почуваюсь дуже добре. Ніяких скарг. Надворі нарешті потепліло і я після роботи роблю собі маленькі прогулянки на свіжому повітрі.

Update

16 тижнів і 5 днів
Позавчора була на черговому прийомі в лікаря. УЗ обстеження не робили, тільки послухали серденько дитини спеціальним прибором. Я теж чула як воно там скоренько билося. Сказав лікар, що все виглядає добре і зі мною і з дитиною. На 22 березня призначили УЗ обстеження де будуть оглядати ретельно всі частини тіла дитинки і скажуть стать, якщо захочемо знати. Ми, звичайно ж, хочемо знати. Дотепер ми якось вперто звертаємось до дитинки як до хлопчика, хоча не можу сказати, що ми вже так аж дуже хочемо хлопчика. Просто з перших днів вагітності було якесь відчуття, що це хлопчик. Незабаром переконаємось чи ми були праві так відчувати.
Я зараз себе чудово почуваю. Виснаженість і нудота щезли, енергія повернулась. Я дуже-дуже щаслива і задоволена. Весь час думаю про своє маля, уявляю, мрію, розмовляю з ним. Фігура моя гарно кругліє, пузько росте. І я, як і більшість вагітних жінок, не можу стриматись, щоб то пузько не ходити і гладити. Мені колись так цікаво було чому вагітні жінки живіт то поглажують, то просто руки на ньому тримають.  Тепер розумію. Для мене це жест захисту, пригортання, замилування.
До речі, за пузько і фігуру. Поправилась я майже на 5 з половиною кілограм. Трохи страх збирає, бо ще навіть половину вагітності не пройшла. Але стараюсь їсти якісну їжу, ніяких там чіпсів, печива і такого всякого. Дуже маю апетит на файне м"яско, напевно через потребу в протеїні. І ще, думаю, що метаболізм у вагітної жінки міняється і тому так швидко вага росте, тому що мені важко повірити, що я так багато калорій переїдаю. Але я не впевнена чи я тут права, треба пошукати якусь літерутуру в інтернеті на цю тему.
На роботі вже всі знають і часто запитують як себе почуваю. Мої асистентки в лабораторії дуже з опікою до мене зараз ставляться і стараються у всьому допомогти. Так приємно.
Зима потрохи відступає. І я з нетерпінням чекаю весни. Одна з причин - моя зимова куртка стає все тісніша і вже хочу її скинути. Ну і звичайно, тому що за весною літо і моє малятко влітку має народитися.
Отакі в мене новини. Я вагітна, щаслива, задоволена, вдячна. Всім ще раз дякую за Ваші молитви і думки за мене. Я перед Вами у великому боргу. Дай Боже щастя і здоров"я Вам і Вашим родинам.