28 січ. 2011 р.

7 см

12 тижнів і 5 днів
Наша мацьопа вже 7.1 см і на 5 днів випереджує свій вік. Показувала батькам вчора цирки поки ми на неї дивились на моніторі - скакала, махала руками і ногами, важко було зловити спокійний момент, щоб поміряти її. Все виглядає добре і ми безмежно цьому раді і щасливі. Чоловік казав, що важко повірити, що я не відчуваю того копання, що там відбувається.  Побачивши вчора як воно там собі балдіє, я трошки більше заспокоїлась і дозволила більше на надії на те, що все буде добре до себе в серце.
До речі, ми вчора підписали папір, що не хочемо ніякого тестування проходити, щоб дізнатись яка ймовірність, що дитина має якісь вроджені дефекти. Припиняти вагітність ми не збираємось в любому випадку, а переживати якби нам сказали, що шанси вищі середнього не хочемо.

27 січ. 2011 р.

День за днем

12 тижнів і 4 дні
Нудота нарешті починає відступати. Останні три-чотири дні почуваюсь набагато краще. Надіюсь що за пару днів повністю пройде. Я вважаю, що мені ще нема на що дуже жалітись, тому що інші жінки мають сильніші прояви токсикозу. Але мушу сказати, що ця постійна нудота забирала в мене всю енергію і приїхавши ввечері додому з роботи я тільки мала достатньо сили, щоб робити ніц. Я вже й почала забувати, що я можу якось інакше почуватись і почала переживати як я буду за малечою доглядати, якщо я на ніц сили не маю. Але останні пару днів енергія почала повертатись і з"явилось бажання щось робити.
Сьогодні взяла вихідний, бо маю йти до лікаря на мій перший прийом тут в місті, в клініку я вже не їжджу.  В цьому офісі є декілька лікарів і на протязі вагітності я буду на прийому принаймі один раз в кожного з них, і пологи буде приймати лікар, що буде в день пологів на чергуванні. Вчора я була там на зустрічі з медсестрою, яка задавала купу питань і дала мені купу інформаційних памфлетів. Попросила мене вирішити в яку лікарню я поїду народжувати (в місті є дві) і дати ім"я лікаря педіатра, якого вони мають закликати подивитись на дитину зразу після народження. Аж не віриться, що ми вже аж до вибору педіатра дійшли! Сьогодні мені мають робити УЗ і я вже з нетерпінням чекаю коли побачу своє маленьке чадо.
Родичів про вагітність ми повідомили на Різдво. Всі були дуже раді звичайно. Мама надавала всяких наставлянь як я маю бути обережна і вважати на себе. Але дотепер батьки ще не питались чи ми проходили якесь лікування. Думаю, що вони думають, що я завагітніла природнім шляхом. Ми не хочемо цього від них скривати і коли підійде добрий момент все їм розкажемо.
На роботі ще нічого не казала, але вже після сьогоднішнього візиту до лікаря скажу, якщо все добре. Ще пару тижнів і вже нічого й казати не треба буде, моє маленьке пузько буде говорити само за себе. Наразі ще якось роблю його непомітним, але стає все важче.
Біжу збиратись на побачення з малечою своєю. :-)

31 груд. 2010 р.

Рік що минає

8 тижнів і 5 днів
Цей рік був для мене найважчим і найкращим водночас. Цього року ми з чоловіком отримали і дуже сумні новини і дуже радісні. В нас були дуже темні, важкі дні і дуже радісні. Пройшли два курси важкого лікування. Сталося чудо, я нарешті завагітніла і ми чекаємо дитину. Наразі все виглядає чудово і ми з нетерпінням чекаємо подій наступного року.

Всіх з Новим Роком! Миру, щастя і радості Вам і Вашим родинам!

28 груд. 2010 р.

Ростемо

8 тижнів і 2 дні
Сьогодні вранці мала ще одне УЗ обстеження. Дитинка вже майже 2 см завелика, було видно ручки і ножки. І навіть трошки для нас порухалась. Серцебиття добре - 169 ударів на хвилину. Попередньо з минулим разом, вона виросла в два рази і це добре було помітно на моніторі. Минулого разу вона просто була цяточкою що рухалась, а сьогодні було видно маленьке тільце в якого серце билось посередині. Для нас з чоловіком ті маленькі 2 см то ціле море щастя і радості. Так вже хочеться поділитись зі всіма нашою новиною, але ще треба трошки зачекати. Батькам плануємо сказати 14 січня. Тато мій Василь і хочеться до привітань з іменинами ще додати приємну новину. Але в голові вже веду переговори сама з собою на тему - а чи не сказати їм 7 січня, тиждень наперед?
На роботі не буду казати до кінця лютого, або коли стане помітно. Тут шеф зразу захоче знати які в мене плани щодо відпустки по догляду за дитиною, а я ще не готова відповідати на такі запитання. В США можна брати 12 тижнів відпустки по догляду за дитиною. Цю відпустку роботодавець може оплачувати, а може і не оплачувати, за бажанням. А далі потрібно або наймати няню, або віддавати 3-місячну дитину в ясла. Тут всі жінки в яких вагітність проходить нормально працюють чуть не до останнього дня. Моя співробітниця в п"ятницю ще була на роботі, в неділю ввечері народила і через 12 тижнів як штик була вже на роботі. От вам і капіталізм. Наразі ми ще не визначились що і як будемо робити.
Нудота моя мене вже занудила. Нудить і вдень і вночі. Безперервно. Трохи мене це вимучує, особливо беручи до уваги, що на роботі потрібно тримати належний фасад. Приїжджаю додому виснажена. Багато сплю, 9 годин, а то й більше. І чекаю коли нудота остаточно занудиться мене нудити. :-)

17 груд. 2010 р.

Потрібна порада

6 тижнів і 5 днів
Хтось знає якісь методи боротьби з нудотою, щоб хоч якось зменшити це постійне слиновиділення і гуляння вмісту шлунку вверх-вниз по стравоході?
Тут в США ранній токсикоз вагітності називають morning sickness. Не знаю хто цей термін придумав, але напевно не жінка, а якщо жінка то вона ніколи не була вагітна, бо нудить не тільки вранці, а цілий Божий день!

16 груд. 2010 р.

Науковий експеримент

6 тижнів і 4 дні

Я з кожним днем все більше маю враження, що моє тіло бере участь в якомусь експерименті. Зі мною відбуваються різні цікаві речі. Нудота стала набагато сильнішою, а вчора була такою, що було добряче зле. Зупа, яку сама ж зварила, пахла дуже дивно і неапетитно. Квашена капуста - найлюбленіша страва на даний момент. Шкіра в мене стала дуже суха і подразнена, і зима з цим ніяк не допомагає. Сьогодні зранку попросила чоловіка витягнути і налаштувати зволожувач повітря, бо нестерпно пересихає в носі. Одним словом стаю я потрохи капризною, знудженою вагітною жінкою.
А насправді все чудово і я дуже щаслива. Знаєте, я просто зачарована фактом, що моє 35-річне тіло знає що йому робити. Я десь в одному з попередніх дописів писала, що раніше мала почуття бракованості, почуття, що щось зі мною не так. А тепер маю почуття гордості, почуття важливого досягнення.

14 груд. 2010 р.

Маленьке серденько

6 тижнів і 2 дні
Cьогодні їздили з чоловіком на перше УЗ обстеження з початку вагітності. Розвивається в нас одне малятко. Все виглядає добре. Серцебиття вже є, 120 ударів на хвилину, нам навіть дали послухати як воно б"ється. Я думала, що трісну від радості. Показали нам на екрані маленьку цяточку, що рухалась (від ударів серця) і сказали, що то наша дитина. Я закохана!
Роздрукували нам 8 фоток. Та дитинка спраді ще тільки маленька цяточка і толком на фотках нічого не побачиш і не зрозумієш.
Не бачили ніякої причини для переполоху що стався минулої п"ятниці (допис "Переживання). Заспокоювали мене тим, що кров"яні виділення стаються в 30% вагітних і вони не завжди знають чи можуть пояснити причину.
Наступне УЗ обстеження призначили на 28 грудня, на той час строк вже буде 8 тижнів і 2 дні. Нас попередили, що наступного разу ми будемо здивовані наскільки дитинка виросла і як багато вже можна побачити. Після того мене випишуть до гінеколога місцевого, і на цьому поїздки мої в клініки малі і великі закінчаться. Дуже, дуже надіюсь, що все буде йти по плану.
Місс Венді і пані що робить УЗ мене і чоловіка сьогодні обняли і ще раз привітали. Я щодня думаю про те, що б сталось якби Венді не вирішила втрутись і допомогти мені продовжувати лікування. Я думаю, що це отак Бог робить чуда на землі, руками простих людей.