Посередність

Я кожного ранку їду на роботу приблизно з півгодини. І ці півгодини маю на передумування всякої всячини. Ось сьогодні щось почало мені думатись - от кому легше жити людям посереднім чи визначним? Здавалось би талант чи визначна діяльність це великий тягар, з ним треба вміти жити, щоб його і себе не згубити. Але він додає людині впевненості і вартості у власних очах. А посередність?... Посередня людина мусить постійно миритись з своєю посередністю. Заспокоювати себе, що не всім дано стати великими і видатними. Важко бачити свою значущість у цьому світі живучи непримітне життя. Отак народжуються люди, живуть собі невиділяючись, помирають...і крім рідних ніхто не згадає. Кажуть, що це велике щастя знайти свій талант чи призначення в житті, але добре знаємо, що переважна більшість людей так його і не знаходять.

Моторошно від думки, що майже півжиття прожито, а так і не знаю де є моє в цьому світі.